Українська мова
Русский язык

Неповнолітня ОСОБА_1, 2007 року народження, звернулась до суду в липні 2024 з позовом до батька ОСОБА_2, 3 особи- ОСОБА_3, ОСОБА_4, Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про позбавлення його батьківських прав відносно неї.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що батьки ОСОБА_3 та відповідач розірвали шлюб у 2009 році, її вихованням займаються 3 особи-мати та її чоловік-відчим неповнолітньої. Батька ОСОБА_1 позивач ні разу не бачила, декілька разів чула, як він по телефону погружував матері та були звернення по поліції. За 17 років він жодного разу не цікавився дитиною, не піклувався, не забезпечував, матеріально не допомагав, свої батьківськи обов'язки не виконував, аліменти за рішенням суду не сплачував.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Тлумачення цього пункту свідчить, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, та відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

…суд,-

ВИРІШИВ:

Позбавити ОСОБА_2, батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1.

…позивач звернувся до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком, та надав всі необхідні документи, в тому числі і оригінал трудової книжки. 13.06.2022 року відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було розглянуто заяву та прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії №2049500014127, посилаючись на те, що необхідно надати уточнюючу довідку про період навчання. 24.06.2022 року № 07/33-03-2040 було надано архівну довідку з університету, який знаходиться на території Російської Федерації. Позивач знову звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. 19.08.2022 №204950014127 відповідачем було надано рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, посилаючись на те, що не зараховані період навчання з 01.09.1979 р. по 25.07.1983 р. в зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України, оскільки довідка видана міністерством науки Росії 24.06.2022 р. Позивач вказав, що відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії не зазначив якою нормою Закону передбачено таку умову для не зарахування страхового стажу періоду навчання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Окремо суд зазначає, що питання врахування у страховий стаж часу роботи на підприємствах, установах та організаціях за часів СРСР врегульоване Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., частиною другою статті 6 якої передбачено, що для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам-учасникам Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цієї Угоди.

З вказаного слідує, що Україна та інші держави-учасники Угоди зазначеним документом взяли на себе зобов`язання враховувати трудовий стаж, набутий їх громадянами на території колишнього СРСР.

Судом встановлено, що наданою позивачем до органу пенсійного фонду архівною довідкою в повній мірі підтверджено період навчання позивача з 01.09.1979 по 22.06.1984, отже відповідачем протиправно не зараховано вказаний період до страхового стажу позивача.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування зазначеної довідки є порушенням прав позивача на отримання при досягнення відповідного віку належного пенсійного забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі №360/1628/17, від 23 грудня 2019 у справі №235/2773/17, від 04 березня 2020 року у справі №235/2008/17.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року до дати звернення до суду з даним позовом, а саме 13.07.2022 року, додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони в Харківській області прийняти наказ про призначення сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно, а також нарахувати та виплатити сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 додаткову винагороду.

Встановити факт належності ОСОБА_2, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Дворічний Кут, Дергачівського району Харківської області, державного акту НОМЕР_2 на право приватної власності на землю для обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,161 гектарів на території Полівської сільської ради, АДРЕСА_1, який був виданий 10 червня 2002 року Полівською сільською Радою Дергачівського району Харківської області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2.

В квітні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Каплунівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про скасування рішення сесії.

В своїй заяві позивач вказав, що рішенням 15 сесії 6 скликання Каплунівської сільської ради від 12.12.2012 року сільська рада вирішила зареєструвати виявлене безхазяйне майно зерносклад №1 по АДРЕСА_1 . На думку позивача вказана будівля належить до пайового фонду та виділенню майна в рахунок майнових паїв. Він як член КСП отримав майновий сертифікат і тому вважає, що зерносклад не може бути визнаний безхазяйним майном, а повинен бути виділений йому та іншим колишнім членам КСП на майновий пай. Прохав скасувати рішення сесії сільської ради.

З даного приводу суд зазначає наступне. Збори співвласників майна СВК «Каплунівський» з приводу включення зерноскладу до пайового фонду не проводилися, зерносклад не відноситься до пайового фонду, розпаюванню не підлягав, дана будівля була включена до майна, що виділено для погашення кредиторської заборгованості. Відповідно до майнового сертифікату, зерносклад ОСОБА_1 не виділявся, інших документів, якими б підтверджувалося виділення позивачу зерноскладу не має. Наданий позивачем витяг із протоколу загальних зборів СВК «Каплунівський» від 27 січня 2006 року про виділення ОСОБА_1 та іншим громадянам будівлі зерноскладу №1 в рахунок майнових паїв, не може бути доказом, так як СВК «Каплунівський» з 2005 року припинив свою діяльність внаслідок ліквідації та визнаний банкрутом і тому СВК станом на 2005 рік не міг приймати рішення про виділення майна.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач у судовому засіданні довів, що рішення сесії законне та підстав для його скасування не має, а в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Жовтневий районний суд розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановив, що що 21 жовтня 2011 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області. Позивач указує на те, що спільне життя між сторонами не склалося, з огляду на різні погляди на шлюб та сім'ю. З урахуванням викладеного позивач просила суд шлюб з відповідачем розірвати.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя, приймаючи до уваги, що сім'я в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, фактично припинила своє існування і формальне збереження шлюбу сторін буде суперечить правам та інтересам позивача, враховуючи той факт, що будь-які відомості які б спростовували зазначені позивачем докази і обставини у суду відсутні та надані не були, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

…

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 21 жовтня 2011 року Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розірвати.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір у розмірі 858,88 грн.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_5, звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення.

Позов мотивовано тим,що ОСОБА_1 на підставі договору №Фб-22-ф про інвестування будівництва від 21 листопада 2005 року, додаткової угоди до цього договору від 24 грудня 2010 року та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_5, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 05 грудня 2011 року, набула право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1.

Суд не погоджується з даними аргументами позивача у зв'язку з наступним:

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Суд враховує той факт, що спірна квартира є єдиним помешканням відповідачів, яка була придбана за оплатним договором купівлі-продажу.

Суд ставить під сумнів наявність правового зв'язку між позивачем та спірним майном та відсутність волевиявлення позивача щодо вибуття майна, оскільки з моменту скасування рішення суду, на підставі якого майно вибуло з володіння власника, позивач не вживала жодних дій для поновлення за собою державної реєстрації права власності та вступу у фактичне володіння цим нерухомим майном, що свідчить про невиправдане зволікання позивача із захистом порушеного свого порушеного права власності на квартиру.

Крім того, позивачем не було надано для огляду в суді оригінали документів на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на квартиру, витребувані матеріали справи не містять договору №Фб-22-ф про інвестування будівництва від 21.11.2005р. та додаткової угоди до цього договору від 24.12.2010р., відповідно яких проводилась державна реєстрація права власності та видано свідоцтво про право власності на житло за ОСОБА_1.

На підставі вищевикладеного суд вирішив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування, Служба у справах дітей Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення відмовити.

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 08.07.2022р. №1213 о/с про призначення, з урахуванням інтересів служби, на нижчу посаду ніж та, на якій перебував підполковник поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженим зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, звільнивши його з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області;

-поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області з поновленням та виплатою йому всього передбаченого чинним законодавством грошового та речового забезпечення за встановленими нормами відповідно до його посади, спеціального звання та вислуги.

…

Наказом ГУНП в Одеській області від 08.07.2012р. №1213о/с, відповідно до ч.6 ст.57, абз.4 п.3 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням інтересів служби, підполковника поліції ОСОБА_1 призначено на нижчу посаду ніж та, на якій перебував поліцейський, а саме на посаду оперуповноваженого зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, з установленням йому посадового окладу в розмірі 2400,00 грн. та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40%.

Цим же наказом позивача звільнено з посади начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.

Підставою для прийняття наказу №1213о/с від 08.07.2022р. зазначено подання про призначення на посаду від 01.07.2022р. та доповідна записка заступника начальника ГУНП в Одеській області - начальника кримінальної поліції полковника поліції О.Ганжи від 23.06.2022р. №2/1-1657.

…

…колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 08 липня 2022 року №1213 о/с «По особовому складу».

Поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області з 09 липня 2022 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи на посаді оперуповноваженого зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 09.07.2022р. по 29.11.2022р.

У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 27246, на підставі якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 003-20514-110114 від 11.01.2014, укладеним з АТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Аланд» на користь останнього заборгованість за кредитним договором у сумі 28367,47 грн.

Позивачка вважає, що вчинений нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що його вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, зокрема без дотримання вимог щодо наявності безспірної заборгованості. Позивач зазначає, що виконавчий напис № 27246 від 08.09.2020 повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки, приватним нотаріусом в порушення вимог закону не було перевірено безспірність заборгованості за кредитом. З огляду на викладене, та зважаючи на те, що заборгованість не є безспірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

…

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за №27246, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 28367,47 (двадцять вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 47 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 992,40 грн. за подання позовної заяви та 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Специализация

Адвокат по уголовным, хозяйственным, предпринимательским, корпоративным и международным делам. Представление интересов в суде, прокуратуре, полиции, налоговой и таможне. Исковые заявления, заявления, возражения, жалобы, ходатайства. Психолог.

Опыт работы

Практикующий адвокат с 2021 года, свидетельство №5999.
Практикующий психолог с 2021 года.
Практикующий юрист с 2008 года.

Образование

Харьковский национальный университет внутренних дел, психолог.
Харьковский национальный университет внутренних дел, юрист.
Харьковская юридическая академия им. Ярослава Мудрого, юрист.
Факультет компьютерных наук ХНУРЭ, инженер.

Специализация

Адвокат по уголовным, хозяйственным, предпринимательским, корпоративным и международным делам. Представление интересов в суде, прокуратуре, полиции, налоговой и таможне. Исковые заявления, заявления, возражения, жалобы, ходатайства.

Опыт работы

Практикующий адвокат с 2018 года, свидетельство №5323.

Образование

Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Сковороды, юрист.

Можно ли доверять показаниям полиграфа? Американский эксперт по полиграфу показывает и рассказывает, что такое детектор лжи, по какому принципу он работает, и, как его обмануть.

 CC  Русскоязычные субтитры

Некоторые программы для просмотра YouTube видео не поддерживают показ субтитров.

Английское право является terra incognito для украинских правозащитников. Практическое применение норм английского права документальным сопровождением и защитой интересов клиента в судебном заседании представляется чем-то абсолютно сверхъестественным.

У Людмилы Тимошенко, адвоката-международника, было много успешно завершенных дел в зарубежной юрисдикции, однако защита прав ребёнка-украинца и его матери в английском суде оказалось международным делом требующим теоретических знаний и практического опыта в английском, европейском и украинском праве.

Дело началось звонком испуганной мамы белокурой малышки, которая прятала дочь от насилия мужа-англичанина и была запугана мошенниками-юристами. Клиент родила ребёнка в Украине и с мужем уехала жить в Великобританию. Однако нежелание мужа принимать участие в воспитании ребёнка, участившиеся запои и немотивированные приступы агрессии, вынудили клиента взять двухлетнюю дочку и без вещей первым самолётом бежать домой. Далее выяснилось, что клиент обратилась за помощью к людям называющими себя юристами, которые запугали её международным трибуналом, принудительной депортацией ребёнка, и взяли последние сбережения за «защиту».

После детального изучения материалов дела и проведения правовых мероприятий, Людмила Тимошенко смогла вернуть большую часть отданных мошенникам денег, избежала на законных основаниях оплаты клиентом английского судебного сбора, после ряда он-лайн заседаний в английском семейном суде добилась перевода рассмотрения дела в украинский суд, и привела убедительные доводы в украинском суде для получения решения в пользу клиента. В результате мужу-англичанину поддерживаемому Министерством юстиции и английскими адвокатами было отказано в возвращении малолетнего ребёнка в Великобританию.

После получения позитивного судебного решения клиент плакала. Огромные слезы радости катились по щекам. Ребёнок остался с ней.

Евроинтеграционное движение Украины определяет вектор развития адвокатской практики и предоставляет новые возможности по защите прав украинцев за рубежами родной страны. Однако английское право пока является terra incognito для украинской адвокатуры.

По результатам успешных дел в Англии, США и Израиле, странах, где правовая система базируется на английском праве, можно с уверенностью сказать с чем в первую очередь столкнутся адвокаты-международники:

Хорошо

Любое взаимодействие с судом происходит посредством заранее предопределенных бланков. К примеру, чтобы подать заявление в семейный суд и попросить суд принять решение по заявлению необходимо воспользоваться формой N244, малоимущие граждане, чтобы переложить судебные издержки на государство, могут воспользоваться формой EX160, и т. д. Бланки и рекомендации по заполнению находятся в свободном доступе.

Плохо

Хотя в рамках судебного заседания может присутствовать переводчик, адвокату необходимо хорошо знать английский язык и уверенно владеть судебным лексиконом для эффективного участия в дискуссиях.

К примеру, Google переводчик для слова «адвокат» показывает дюжину переводов: lawyer, solicitor, barrister и т. д. Каждый термин имеет своё уникальное значение:

Lawyer

Любой, кто может дать юридическую консультацию. Таким образом, этот термин охватывает solicitor и barrister.

Solicitor

Квалифицированный юрист, который предоставляет юридические консультации и поддержку клиентам.

Barrister

Юрист, который специализируется на представлении интересов клиентов в судах.

Великолепно

Каждое судебное заседание имеет ограничение по времени, что стимулирует судью и стороны по делу работать максимально эффективно. К примеру, даже, несмотря на изначальное признание британской юрисдикции в семейном деле об определении места жительства несовершеннолетнего ребенка рожденного в Украине от матери украинки и отца англичанина, за пять минут до окончания заседания судья посмотрел на часы и сказал: «Дело очень запутанное. Судитесь в Украине. Это моё решение»

Viam iens superabit

Защита прав украинцев в судах Англии выгодно, как лицу, поручившему свои дела и интересы украинскому адвокату, так и украинскому адвокату. К примеру, цена раздела имущества английским адвокатом находится в пределах £15 000 - £50 000, а написание иска обойдётся в £2000 - £3000. Более низкие гонорары украинских адвокатов-международников, делают их услуги финансово привлекательными, однако только единицы украинских адвокатов могут оказать качественную защиту интересов своего подопечного в зарубежных судебных инстанциях.

Отмывание капиталов – явление относительно новое в современном финансовом мире и связанно с приобретением капитала, источником которого является незаконная деятельность, запрещённая законом, в таких сферах, как торговля наркотиками, оружием, людьми, сокрытие налогов, деньги, добытые иным незаконным путём, а также последующая легализация денег с помощью разного рода финансовых операций.

В соответствии с «Закон о борьбе с отмыванием капитала» банки Израиля активно блокируют счета вкладчиков с двойным гражданством проводящих финансовые операции такие, как:

• зачисление или снятие со счёта суммы в размере ₪ 200 000 и более;
• покупка или продажа на сумму $ 50 000 и более;
• перевод в Израиль или из Израиля суммы, равной ₪ 1 000 000 и более;
• сообщение о необычных операциях клиента, такие, как снятия со счёта средств сразу после зачисления;
• использование денег несколькими лицами;
• операции, по мнению банка направленные на обход нормы об автоматическом сообщении, например, когда снимают сумму ₪ 200 000 несколько раз;
• у банка есть подозрения, что кто-то управляет счётом в интересах другого лица.

Таким образом, банк «Апоалим», крупнейшая финансовая институция Израиля, заблокировал счёт украинского репатрианта открытого в отделении N707, города Хайфа, который проводил «подозрительные» финансовые операции в Украине. После длительной и безрезультатной самостоятельной переписки с представителем банка, владелец счёта обратился за правовой помощью к Людмиле Тимошенко, адвокату-международнику.

Выполняя требования вышеуказанного закона, банк «Апоалим» также заблокировал счета других украинских репатриантов проводящих финансовую деятельность в стране их исхода. К примеру, ещё один украинский репатриант открыл счёт в отделении N685, города Лод, проводил «подозрительные» финансовые операции, был заблокирован, и обратился за правовой помощью.

По итогу налаженных контактов с израильскими финансовыми институциями и украинскими органами исполнительной власти было получено подтверждения того, что счёт каждого из переселенцев задекларирован в стране налогового резидентства владельца счёта, что позволило их разблокировать благодаря договору об избежании двойного налогообложения между Украиной и Израилем.

Каждому воздастся по мыслям и делам
Псалом 62

Ароматный свежеиспечённый хлеб, хрустящие круассаны, бодрящее кофе дарили радость покупателям. Она любила свою работу. Работа продавцом давала ей возможность иметь крышу над головой, кусок хлеба на столе и, даже, выплачивать потребительский кредит. После банкротства АТ «Дельта Банк» возникла пауза в платежах, так как кредитор отсутствовал, а правопреемник ещё не определился.

Через несколько месяцев продавец хлеба обнаружила, что её заработная плата значительно уменьшилась. Костлявая рука бедности крепко сжала её горло. Оказалось, что частный нотариус Горай Олег Станиславович издал исполнительное предписание, которое требовало выплатить увеличившейся в разы долг в пользу общества с ограниченной ответственностью «Финансовая компания «Алланд». Копеечная невыплаченная часть кредита выросла до 28 тысяч гривен.

Проплакав всю ночь, продавец хлеба решила бороться. Она пришла на бесплатную консультацию к Людмиле Тимошенко, адвокату. После комплексной и глубокой проработки задачи, был подан иск в суд к обществу с ограниченной ответственностью «Финансовая компания «Алланд» и частному нотариусу Горай Олег Станиславович о признании исполнительной надписи не подлежащей исполнению.

Исковые требования были мотивированы тем, что частным нотариусом было издано исполнительное предписание, зарегистрированная в реестре за №27246, на основании которого было предложено взыскать с заёмщика задолженность по кредитному договору на сумму 28367 грн.

Истец считал, что совершенная нотариусом исполнительное предписание должно быть признано судом не подлежащему исполнению, в связи с тем, что оно совершена с нарушением порядка совершения исполнительных предписаний нотариусами, в частности без соблюдения требований относительно наличия бесспорной задолженности. Истец отметил, что исполнительное предписание №27246 должно было быть признано судом не подлежащему исполнению, поскольку, частным нотариусом в нарушение требований закона не была проверена бесспорность задолженности по кредиту.

Исполнительное предписание – это распоряжение нотариуса о принудительном взыскании с должника в пользу кредитора денег или передаче или возврате имущества кредитору, осуществленное на документах, подтверждающих обязательства должника.

Далее удалось выяснить, что частный нотариус совершил более 115 тысяч исполнительных предписаний. Около тысячи исполнительных надписей нотариуса обжалуется в судах. Во многих случаях Горай Олег Станиславович удостоверял исполнительные надписи на кредитных договорах, что запрещено законом, а также удостоверял надписи на договорах, оформленных по ворованным документам или в отношении людей, вообще не бравших кредитов.

При таких обстоятельствах Печерский суд в г. Киев пришел к выводу, что оспариваемое исполнительное предписание нотариусом было издано с нарушением действующего законодательства, а потому оно подлежит признанию, как не подлежащему исполнению.

Дополнительно суд постановил взыскать с общества с ограниченной ответственности «Финансовая компания «Алланд» в пользу истца расходы по оплате судебного сбора в сумме 992 грн. за подачу искового заявления и 496 грн. за подачу заявления об обеспечении иска.

Относительно Горая Олега Станиславовича, Высшая квалификационная комиссии нотариата, в связи с неоднократными нарушениями нотариусом законодательства, грубыми нарушениями закона, нанесшими вред интересам государства, физическим и юридическим лицам, при совершении нотариальных действий, при условии, что такие нарушения установленные решениями судов, а также вступлением в законную силу решений судов о нарушении нотариусом требований законодательства при совершении им нотариальных действий, приняла решение аннулировать свидетельство о праве на занятие нотариальной деятельностью.

Правда восторжествовала! Закон и справедливость идут нога в ногу.

Размер пенсии в стране, практически, позволяет пожилым людям приобрести только хлеб, воду, и оплатить некоторые коммунальные услуги. К сожалению, существуют случаи, когда Главное управление Пенсионного фонда Украины в Харьковской области отказывает людям, проработавшим много лет на пользу Украины, даже в этих крошках ссылаясь на российскую военную агрессию.

Работа десятилетиями во благо страны, наличие законного права на пенсионные выплаты и полученный необоснованный отказ, это все привело к подаче судебного иска в Пенсионный фонд. Лишь один шаг отделял истца от полной нищеты. Осталась только надежда на справедливое и беспристрастное судебное решение.

Таким образом, судья Харьковского окружного административного суда, рассмотрев материалы административного иска, установил, что истец обратился в Главное управление Пенсионного фонда Украины в Харьковской области с заявлением о назначении пенсии по возрасту, и предоставил все необходимые документы, в том числе и оригинал трудовой книжки. Затем Пенсионный фонд принял решение об отказе в назначении пенсии, ссылаясь на то, что необходимо предоставить уточняющую справку о периоде обучения. Затем была представлена архивная справка из университета, который находится на территории Российской Федерации. Истец снова обратился к ответчику с заявлением о назначении пенсии. Пенсионный фонд снова отказал в назначении пенсии по возрасту в связи с отсутствием необходимого страхового стажа, ссылаясь на то, что справка за незачисленный период обучения с 1979 г. по 1983 г. выдана министерством науки России.

Из анализа правовых норм усматривается, что вопрос учета в страховой стаж времени работы при СССР урегулирован межгосударственным соглашением и предусматривает, что для установления права на пенсию засчитывается трудовой стаж, приобретенный на территории любого из этих государств, а также на территории бывшего СССР за время до вступления в силу настоящего соглашения. Из указанного следует, что Украина и другие государства-участники соглашения указанным документом обязались учитывать трудовой стаж, приобретенный их гражданами на территории бывшего СССР.

Далее судом было установлено, что предоставленной истцом в орган пенсионного фонда архивной справкой в полной мере подтвержден период обучения истца в советский период, так что Пенсионным фондом противоправно не зачислен указанный период в страховой стаж истца.

Вместе с этим суд считает необходимым отметить, что в 1971 году Международный суд Организации Объединенных Наций (далее – ООН) в документе «Юридические последствия для государств относительно продолжающегося присутствия Южной Африки в Намибии» отметил, что государства – члены ООН обязаны признавать незаконность и недействительность продолжающегося присутствия Южной Африки в Намибии, но «в то время как официальные действия, совершенные правительством Южной Африки от имени или в отношении Намибии после прекращения действия мандата являются незаконными и недействительными, эта недействительность не применима к таким действиям как, например , регистрация рождений, смертей и браков».

Европейский суд по правам человека (далее – ЕСПЧ) развивает этот принцип в своей практике. Например, по делам «Лоизида против Турции» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кипр против Турции» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) и «Мозер против Республики Молдовы и России» (Mozer v .the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Обязательство игнорировать, не принимать во внимание действия существующих de facto органов и институтов [оккупационных властей] вдали от абсолютного, – считают судьи ЕСПЧ, – Для людей, проживающих на этой территории, жизнь продолжается. И эту жизнь нужно сделать более сносной и защищенной фактической властью, включая их суды; и исключительно в интересах жителей этой территории действия упомянутой власти, имеющие отношение к вышесказанному, не могут просто игнорироваться третьими странами или международными организациями, особенно судами, в том числе и этим (ЕСПЧ). Решить иначе означало бы вовсе лишать людей, проживающих на этой территории, всех их прав всякий раз, когда они обсуждаются в международном контексте, что означало бы лишение их даже минимального уровня принадлежащих им прав».

При этом в исключительных случаях признание актов оккупационных властей в ограниченном контексте защиты прав жителей оккупированных территорий никак не легитимирует такую власть.

Учитывая изложенное, суд считает возможным применить названные общие принципы («Намибийские исключения»), сформулированные в решениях Международного суда ООН и Европейского суда по правам человека, в контексте оценки документов, выданных заведениями, находящимися на территории проведения антитеррористической операции как доказательств, поскольку непринятие их приведет к нарушениям и ограничениям прав истца на социальную защиту и гарантированное ему право на пенсионное обеспечение как гражданину, работавшему на работах с вредными условиями труда.

В связи с этим, суд считает, что неучет указанной справки является нарушением прав ав истца на получение при достижении соответствующего возраста должного пенсионного обеспечения.

Аналогичная правовая позиция изложена Верховным Судом в постановлениях по многочисленным делам.

Судя по установленным по делу обстоятельствам и с учетом предписаний норм действующего законодательства, регулирующих спорные правоотношения, суд решил признать противоправным и отменить решение об отказе в назначении пенсии и обязал Пенсионный фонд повторно рассмотреть заявление о назначении пенсии с учетом выводов суда.

В результате Пенсионный фонд выполнил решение суда и начислил истцу пенсию.